ЕКСПЕРТИЗА У ГАЛУЗІ ОСВІТИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ БАЗОВИХ ПОНЯТЬ

Анотація

Стаття присвячена теоретичному аналізу базових понять проблеми експертизи у галузі освіти. У науковому просторі поняття «експертиза» трактується по різному, зокрема, як цілісна науково-пізнавальна чи кваліфікаційна процедура, яка передбачає комплексне констатуюче вивчення явища, процесу, умов існування чи перебігу явищ, що обираються предметом експертизи (І. П. Маноха).
Визначено, що у науковій літературі прослідковується неоднозначність у визначенні експертизи, а також підміна цього поняття подібними, такими як моніторинг, діагностика, інспектування, оцінка, аудит, контроль, консультування, тощо (визначення перелічених понять подано у тексті статті). Зазначено, що наведені поняття різняться між собою за своєю сутністю, метою, завданнями, функціями, призначенням, об’єктами, змістом, учасниками, застосуванням, технологіями, методами, інструментарієм та результатом діяльності. Автор розглядаємо експертизу як комплексний вид діяльності, що має поєднувати освітній аудит та освітній консалтинг. Зокрема, аудит є формою експертування, процесом дослідження діяльності навчального закладу (О. М. Касьянова), а консультування – соціальним та економічним явищем, що ставить за мету вирішення різноманітних завдань і надання інтелектуальної допомоги в найрізноманітніших сферах життєдіяльності суспільства (І. В. Братищенко).
У статті уточнено теоретичну сутність понять: «експертна діяльність в освіті» та «експерт у галузі освіти». Відтак, експертна діяльність в освіті визначається як комплексний аналіз досліджуваного об’єкту у сфері освіти, що здійснюється з метою прогнозування його подальшого розвитку чи корекції та поєднує в собі освітній аудит та освітній консалтинг. Експерт у галузі освіти визначається ж як незалежний висококваліфікований фахівець, який володіє широкою системою знань у сфері освіти та практичним досвідом з надання компетентної оцінки стану досліджуваного об’єкту, прогнозування його перспектив та підтримки розвитку.