ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ НАУКИ. СОЦІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ УНІВЕРСИТЕТУ: ТРУДНОЩІ ТА МОЖЛИВОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.28925/2518-7635.2020.5.5Анотація
Впродовж останніх десятиліть наукові заклади розвивають та покращують свої структури з метою адаптації до нелінійного соціально-культурного середовища, а також забезпечують впровадження нових знань з метою підтримки економічного зростання. В процесі аналізу соціальних компонентів суспільні науки по-різному тлумачили процес інституціоналізації науки. Насамперед, такий підхід у соціальних науках характеризується вивченням рівня інституціоналізації — це дає змогу вивчати особливості, які, в свою чергу, визначають науку як соціальний інститут. Принципи інституціоналізації складають структуру закладу та надають інформацію не лише щодо регулювання поведінки особистості, а й про те, що регулює формування університету. На основі науково-технічних знань, організація університету найкраще відображає розуміння змін, що відбуваються в соціальних закладах. Останнім часом, університети змінили спосіб організації своєї діяльності. Нові вимоги сприяють реорганізації процесу створення нових знань, що значно впливають на зміни у внутрішній структурі наукового закладу.
У статті проаналізовано процес інституціоналізації науки, оскільки цей підхід характеризується аналізом особливостей, що визначають науку як соціальний інститут. Стаття також представляє найважливіші виклики та труднощі, пов’язані з цими процесами в глобалізованому світі.