ІГРОВІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ: МОДЕЛІ, СТРАТЕГІЇ, ЕФЕКТИВНІСТЬ

Анотація

У статті здійснено ґрунтовний аналіз значення ігрових педагогічних технологій у розвитку організаційно-управлінської компетентності студентів закладів вищої освіти. Сформовано концептуальні засади використання симуляцій, рольових і ділових ігор як інноваційних інструментів інтеграції теоретичних знань і практичних умінь управління. У міждисциплінарному контексті організаційно-управлінська компетентність трактується як комплекс когнітивних, соціальних та емоційних компонентів, що забезпечують здатність до стратегічного мислення, ефективної комунікації, прийняття рішень і продуктивної командної взаємодії. На основі узагальнення сучасних наукових досліджень і практичного досвіду запропоновано підходи до впровадження ігрових технологій у підготовку майбутніх менеджерів, педагогів і соціальних фахівців. Переваги ігрових педагогічних технологій у порівнянні з традиційними методами навчання визначено через їхній позитивний вплив на мотивацію, розвиток критичного мислення, саморефлексію та відповідальність за колективний результат. У межах інтеграції управлінських завдань запропоновано класифікацію ігрових методик: симуляційні моделі відтворюють умови професійної діяльності; рольові ігри розвивають комунікативну гнучкість і лідерські навички; ділові ігри сприяють формуванню стратегічного планування й системного мислення. Визначено стратегічні принципи ефективного впровадження інтерактивних педагогічних технологій (ІПТ) у навчальний процес: поступове ускладнення завдань, інтеграція ігор у зміст навчальних дисциплін, стимулювання рефлексивної діяльності та підтримка командної співпраці. Окрему увагу приділено ролі цифрових симуляцій і віртуальних платформ, які розширюють можливості дистанційного та змішаного навчання. Підкреслено, що системне застосування ігрових технологій підвищує ефективність професійної підготовки студентів, сприяє розвитку гнучких управлінських навичок та формуванню готовності до прийняття рішень у складних ситуаціях освітнього й соціального середовища.