ВІД СПОСТЕРЕЖЕННЯ ДО ПРОФЕСІЙНОГО ПОКЛИКАННЯ: ТРАНСФОРМАЦІЯ ПЕРШИХ КРОКІВ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

Анотація

Це дев’ятирічне лонгітюдне дослідження, проведене у  Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка, присвячене переосмисленню етапу ранньої педагогічної практики у курсі підготовки майбутніх учителів англійської мови, який було започатковано проєктом «Шкільний вчитель нового покоління». Запроваджене нововведення замінило відвідування школи, запропоноване проєктом, на структуроване, цілеспрямоване спостереження за живими уроками, які проводять більш досвідчені студенти на базі університету. Студенти другого курсу виступали в ролі учнів і спостерігачів, тоді як студенти третього курсу почергово виконували ролі студентів-учителів і учнів. Така зміна стала реакцією на зростаючий розрив між очікуваними результатами ранньої шкільної практики та реальними враженнями студентів. У перших наборах програми «Шкільний вчитель нового покоління» багато студентів відзначали, що спостережувані уроки ґрунтувалися на жорстких, учитель-центрованих підходах. Замість того щоб зміцнити віру у власні сили, цей досвід часто лише підтверджував їхні сумніви щодо вибору педагогічної кар’єри.

Дані змішаного типу, отримані з трьох досліджуваних когорт, демонструють зростання задоволеності практикою спостереження та посилення взаємозв’язку між залученістю, відчуттям готовності й наміром викладати. Показники внутрішньої узгодженості даних (коефіцієнт α Кронбаха) варіювали від помірних до високих; кореляції між зацікавленістю у спостереженні, готовністю викладати та короткостроковою впевненістю у власних силах зміцнювалися у міру розвитку моделі, заснованої на взаємодії однолітків. У 2022/23 навчальному році рівень задоволеності досвідом спостереження за уроками однолітків був високим; у 2024/25 випускники позитивно оцінили свою підготовку та шкільну практику, причому понад половина з них розглядала педагогіку як цілком реалістичний професійний шлях. Хоча частка студентів, які однозначно обирають роботу в школі, залишається нижчою за початкову ціль проєкту, університетська модель спостереження за уроками однолітків довела свою ефективність: вона підвищує рівень раннього залучення, формує реалістичне усвідомлення ролі вчителя та знижує психологічний поріг входження до шкільної практики, особливо в умовах кризових обмежень, коли доступ до зразкових шкіл ускладнений.

Отримані результати свідчать, що цілеспрямоване спостереження за уроками однолітків є ефективним форматом для перших кроків у системі підготовки майбутнього вчителя і має поєднуватися з подальшими шкільними практиками. Водночас для підвищення престижу та привабливості професії вчителя необхідні системні заходи, що виходять за межі університетського рівня.